Середа, 13 червня, 2012 • Олена Архіпова
КИЇВ. 14 червня. УНН. Київський районний суд Харкова 25 червня проведе засідання у справі колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко щодо порушень у діяльності корпорації "Єдині енергетичні системи України", яку вона очолювала в 1995-1997 роках. Екс-прем'єру висунене обвинувачення за трьома пунктами: організація розкрадання бюджетних коштів і замах на розкрадання коштів із держбюджету на суму 25 млн грн; ухилення корпорації ЄЕСУ від сплати податків на загальну суму 4 млн грн; використання платіжної картки іноземної компанії, із рахунку якої Тимошенко використала майже 1 млн доларів на розрахунки у дорогих готелях і ресторанах, не сплативши податків із цієї суми. Про те, як починалась справа ЄЕСУ та як її було "поховано" в інтерв’ю УНН розповів колишній заступник Генерального прокурора України Микола Обиход, який з 1995 року очолював управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ та особисто керував розслідуванням.
- Чому навіть у відставці, Ви не випускаєте зі свого поля зору справу Тимошенко?
Я би сказав точніше – справу Тимошенко-Лазаренко. Ці два прізвища неможливо відокремити одне від одного у тих діяннях, які були предметом розслідування в кінці 90-их – на початку 2000-их років.
Не випускаю до цього часу зі свого поля зору цю справу тому, що, по-перше, це – моя громадянська позиція.Адже справа незавершена до цього часу. Навколо неї протягом 10 років виникло стільки міфів, поширено стільки брехні, здійснено багатьма людьми стільки дурниць, у тому числі як помилково, так і цілком свідомо – з певними конкретними цілями, що звичайним громадянам вже неможливо самотужки розібратись, де правда, а де вигадки.
Історія колись об’єктивно раз і назавжди на підставі зібраних слідчими документів запише у своїх анналах, хто був хто у цій епопеї. Але ж правду треба знати і сьогодні. Від неї залежить, кому ми сьогодні будемо довіряти долю країни, хто буде визначати наше майбутнє. Це трагедія, якщо доля України перебуватиме в руках тих, хто не має на це морального права і своє справжнє обличчя приховує за завісою багаторічної брехні та обману людей.
По-друге, я відчуваю особисту відповідальність за долю цієї справи та за ті офіційні обвинувачення, які були висунуті державою – цілком обґрунтовано та справедливо - як Лазаренку, так і Тимошенко за часів керівництва мною до 2002 року розслідуванням цієї справи. Адже я не ховаюсь за плечима рядових слідчих, як це робить колишній Генпрокурор Святослав Піскун, який зараз заявляє, що рішення про закриття справ Тимошенко приймались самостійно його підлеглими і лише вони несуть за це відповідальність.
І, по-третє, моя послідовна впродовж багатьох років позиція по цій справі – це відповідь тим, хто у 2002 році, використовуючи підкилимні інтриги та нашіптування, спромігся усунути керівництво та професійне ядро слідчої групи по цій справі, що і призвело надалі до розвалу справи авантюристами в Генпрокуратурі у наступні роки. На жаль, цей підступний прийом не дозволив нам завершити справу Тимошенко ще до кінця 2002 року, як це було сплановано нашою слідчою групою. Не вистачило для цього лише кількох місяців. Наші підслідні у закулісних інтригах виявились спритнішими. Професійні слідчі класичної школи, до яких я відношу також і себе, не є майстрами кулуарних ігрищ. А авантюристи та демагоги, які взяли справу у свої руки, показали свою справжню суть у 2005 році, коли, як самі заявили, "піднялись з колін завдячуючи Тимошенко" і незаконно "поховали" її справу.
Справа починалась з двох окремих розслідувань. Перше – в січні 1997 року за фактом розкрадання державного майна у дніпропетровському радгоспі "Науковий", у якому слідство вийшло на фігуру прем’єр-міністра України Павла Лазаренка та його таємні банківські рахунки, а мова йшла про розкрадання 20 млн гривень виделених на закупівлю племінної рогатою худоби в Угорщині. Друге – на початку 1998 року КРУ здійснило перевірку у газовій галузі України та виявило значні збитки у державному бюджеті та АТ "Укргазпром", за фактом чого було розпочато окреме розслідування Генеральною прокуратурою України.
З цих двох кримінальних справ надалі і виросла так звана справа ЄЕСУ або справа Лазаренко-Тимошенко.
- Павло Лазаренко насправді отримував кошти за лобіювання інтересів корпорації ЄЕСУ?
Юлія Тимошенко очолювала корпорацію "Єдині енергетичні системи України", яка у газовій сфері України в середині 90-их років відігравала ключову роль. Інтереси ЄЕСУ лобіював Павло Лазаренко – спочатку перший віце-прем’єр, а потім прем’єр-міністр України. Були виявлені таємні банківські рахунки Лазаренка, на які надходили десятки мільйонів доларів з рахунків кіпрської компанії "Somolli Enterprises Limited", розпорядниками яких були сама Юлія Тимошенко, її чоловік Олександр та їх партнер по бізнесу Олександр Гравець.
Впродовж кількох років – до липня 2002 року мені, як керівникові Управління з розслідування особливо важливих справ, довелось організовувати та керувати розслідуванням всіх фактів, що торкались Лазаренка і Тимошенко. Слідчими ГПУ була виконана величезна робота. Її наслідком стали тисячі томів (понад 8 тис.) кримінальної справи про посадові та економічні зловживання, сотні банківських і фінансових документів, експертних висновків, актів документальних ревізій та податкових перевірок, документальних свідчень причетних та обізнаних осіб, зібраних в десятках країнах світу. Одночасно були розкриті вбивства народного депутата України Євгена Щербаня, відомого фінансиста Вадима Гетьмана, підготовка вбивств Олександра Волкова та Ігоря Бакая, встановлені та арештовані виконавці цих злочинів, яких вже засуджено. Ще в ті роки було викрито, хто робив замовлення на ці вбивства – проти замовника у 2000 році була порушена кримінальна справа, він оголошений у міжнародний розшук, за поданням ГПУ судом дано дозвіл на його затримання.
- Коли саме було порушено кримінальну справу проти Юлії Тимошенко?
5 січня 2001 року Генеральною прокуратурою України було порушено кримінальну справу відносно особисто Юлії Тимошенко за контрабанду російського природного газу, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та посадовий підлог документів. В ході розслідування цієї справи у зв’язку з виявленням слідством нових фактів 12 та 21 лютого 2001 року ГПУ відносно Тимошенко порушено кримінальні справи за дачу хабарів Лазаренку за лобіювання ним інтересів корпорації ЄЕСУ, приховування валютної виручки та організацію приховування валютної виручки ЄЕСУ.
У 2001 році Тимошенко пред’явили офіційне обвинувачення, яке включало в себе і хабарі для Лазаренка – понад 86 мільйонів доларів за лобіювання інтересів корпорації ЄЕСУ, і контрабанду російського природного газу на суму понад 2 мільярди 250 мільйонів доларів за фіктивними документами, і приховання за кордоном валютної виручки корпорації ЄЕСУ - понад 180 мільйонів доларів, і ухилення від сплати податків з особистих доходів, і посадовий підлог документів.
- Коли і з чого, на Вашу думку, почалося співробітництво Тимошенко та Лазаренко?
Можна точно стверджувати, що вже з 1995 року "співробітництво" Тимошенко та Лазаренка розквітло буйним цвітом. З червня 1994 року по липень 1995 року Лазаренко був головою Дніпропетровської обласної ради, з липня по вересень 1995 року – головою Дніпропетровської обласної адміністрації. З вересня 1995 року по травень 1996 року – першим віце-прем’єр-міністром України, а з травня 1996 року по липень 1997 року – прем’єр-міністром України. Саме на 1995 рік, коли Лазаренко став одним з керівників Кабінету Міністрів України, припадає створення улюбленого дітища Юлії Тимошенко – вищезгаданої промислово-фінансової корпорації Єдині енергетичні системи України, скорочено – ЄЕСУ. Так, 20 листопада 1995 року кероване Тимошенко українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КУБ" перетворено в закрите акціонерне товариство ЄЕСУ. Сам Павло Лазаренко в інтерв’ю американській російськомовній газеті "Новое русское слово" у жовтні 1997 року проговорився: "...За мной стояла структура, равных которой на Украине нет – Единые энергетические системы…". За сприяння Лазаренка буквально за лічені дня новостворена структура стала найпотужнішою на газовому ринку України.
Так, ще на початковому етапі її існування Лазаренко, використовуючи своє службове становище, організував включення корпорації ЄЕСУ в число оптових імпортерів російського природного газу в Україну та сприяв укладенню ЄЕСУ контракту від 29 грудня 1995 року з РАТ "Газпром" про купівлю у 1996 році природного газу на суму 2 мільярди доларів, а також на державному рівні організував закріплення за корпорацією Дніпропетровської і Донецької областей, які споживали найбільші в Україні обсяги газу і виробляли найбільші об’єми ліквідної продукції. Він же шляхом звернення від імені Кабінету міністрів України до Міністерства оборони Росії допоміг корпорації ЄЕСУ в укладенні у 1996 році угод з Міноборони РФ, внаслідок яких вона отримала безоплатно від РАТ "Газпром" російський природний газ на суму 300 мільйонів доларів під зобов’язання майбутніх зустрічних поставок товарної продукції для російського Міністерства оборони на цю ж суму, тобто одержала безвідсотковий товарний кредит на суму 300 мільйонів доларів.
- Ключовою у переведенні коштів була кіпрська компанія Somolli Enterprises Limited, але ж вона була не єдиною?
Дійсно, ключовою у переведенні коштів на особисті рахунки Лазаренка була кіпрська компанія "Somolli Enterprises Limited", власниками та розпорядниками банківських рахунків якої були сама Юлія Тимошенко, її чоловік Олександр та їх партнер по бізнесу Олександр Гравець. Згідно офіційного обвинувачення Генпрокуратури початку 2000-их років з рахунків цієї кіпрської компанії на таємні банківські рахунки Павла Лазаренка перераховано понад 86 мільйонів доларів. Всього згідно майнового позову Департаменту юстиції США до Лазаренка про конфіскацію арештованих на його рахунках близько 280 млн. дол., який зараз розглядається у Федеральному окружному суді федерального округу Колумбія США, Лазаренко отримав понад 326 мільйонів доларів від компаній і окремих осіб, які вели господарську діяльність в Україні. У тому числі, крім 86 мільйонів доларів від зазначеної кіпрської компанії, - 13 мільйонів доларів від корпорації «ЄЕСУ» та близько 65 мільйонів доларів від британської компанії United Energy International Limited (UEIL), також підконтрольної Тимошенко.
Не слід забувати і про перерахування на рахунки Лазаренка 42 мільйонів доларів від ще однієї кіпрської компанії "L.I.T.A.T. Offshore, Limited". Адже компанія "Somolli Enterprises Limited" прямо на території України перепродавала металопродукцію комбіната «Криворіжсталь» компанії "L.I.T.A.T." або доручала їй продавати цю продукцію за межі України іншим покупцям. Надалі значна частина виручених за цю продукцію грошових коштів перераховувалась компанією "L.I.T.A.T." через офшорні фірми Петра Кириченка на особисті рахунки Павла Лазаренка у швейцарських банках. Ці величезні суми перераховувались, що очевидно, за лобіювання Лазаренком інтересів корпорації ЄЕСУ.
Розслідуючи діяльність Павла Лазаренка, представники американської Феміди, звичайно ж, вийшли і на вищевказані грошові потоки від контрольованих Юлією Тимошенко комерційних структур як вітчизняних, так і закордонних. А тому Тимошенко фігурує в американських матеріалах як спільниця Павла Лазаренка, зокрема у пунктах 9 та 36 тексту уже згаданого чинного і на сьогоднішній день майнового позову Департаменту юстиції США до Павла Лазаренка про конфіскацію арештованих коштів.
- Чому проти неї не порушили справи в США?
Справді, кримінальна справа особисто проти неї, на відміну від Павла Лазаренка, у США американськими правоохоронцями не була порушена. Чому? А тому, що вона, знову ж таки на відміну від Лазаренка, не мала та не контролювала банківські рахунки у Сполучених Штатах і не використовувала їх у США для відмивання коштів та не вчиняла злочинів проти американської держави. Тому з точки зору американських прокурорів вона розглядалась як співучасник, якому не пред’явлено обвинувачення – є такий статус згідно американського законодавства. Її дії не підлягали юрисдикції США.
- Якщо поглянути в комплексі на всі відомі вам справи порушені проти Тимошенко та рішення і постанови про їх закриття, то які з цих рішень є правомірними та законними?
Якщо поглянути в комплексі на справи, порушені проти Тимошенко у зв’язку з її діяльністю 90-их років, та на рішення про їх подальше закриття, то, на мою думку, постанови від 21 та 28 січня 2005 року за підписами тодішнього Генерального прокурора Святослава Піскуна та його підлеглих про їх закриття є незаконними. За виключенням цілком правильного закриття лише однієї сумнозвісної справи, яка, вибачте за запозичення з відомого сюжету, але точнішого терміну не існує – "дебільно" і без всякої на те підстави була порушена раніше у 2002 році тією ж авантюрною компанією Піскуна стосовно Тимошенко про заволодіння (тобто викрадення) нею коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 2 мільярди 271 мільйон доларів США (!), отриманими від реалізації споживачам України природного газу. Я юрист і при всій антипатії до тіньової діяльності Тимошенко у мене завжди викликав огиду і несприйняття примітивний авантюризм Піскуна як у його "допомаранчевій" іпостасі, так і після його підведення "з колін завдяки Тимошенко" (його власний вислів). За такі речі треба відповідати.
- Ви припускаєте, що на Святослава Піскуна чинився тиск?
Ні, не може бути і мови про якийсь тиск на Генпрокурора Піскуна. Тиск може чинитись лише на тих, хто опирається тиску. Знаючи Святослава Михайловича особисто, я впевнений, що ніякого тиску не було – рішення про закриття кримінальних справ проти Тимошенко у січні 2005 року приймалось ним абсолютно вільно, виходячи з політичної та кар’єрної кон’юнктури – задля збереження генпрокурорського крісла та щоб догодити лідерам політичних сил, у тому числі Тимошенко, які прийшли у 2005 році до влади в Україні і від яких стало залежним його кар’єрне майбуття. Це аж ніяк не можна назвати тиском. Скоріше, як у Проні Прокопівни, "бариня лягли і просють".
- Чи відомо Вам, що сталося з усіма зібраними у справі Тимошенко матеріалами? Чи правда, що матеріалів було зібрано на кілька тисяч томів?
Вони знаходяться в Генеральній прокуратурі або частково передані із ГПУ в інші відомства – СБУ, податкову міліцію за тими фактами, які стали предметом поновлених чи нових розслідувань цими відомствами у 2011 році. Дійсно, матеріалів було зібрано на кілька тисяч томів. Якщо говорити про спільні матеріали справи Лазаренко-Тимошенко, а вона в наш час була однією, об’єднаною в одне провадження справою, то її обсяг складав близько 8 тисяч томів. Такий значний обсяг – за рахунок документів економічного змісту, наприклад митної документації, бухгалтерських, податкових та банківських документів тощо. Адже розслідувались численні економічні операції, зокрема на газовому ринку, у сфері експорту металопродукції та іншої продукції українських виробників за кілька років.
Як людина, яка стояла у витоків справ Тимошенко щодо її діяльності у 90-і роки, стверджую, що ці справи абсолютно не є політично вмотивованими і були наслідком нормальної реакції правоохоронної системи держави на ті порушення закону, які мали ознаки кримінально караних діянь. Порушувались вони Генеральним прокурором, мною як заступником Генпрокурора та слідчими ГПУ. Я особисто не маю ніякої причетності до злочинних олігархів та мафії – про це свідчить все моє життя, присвячене боротьбі із злочинцями, а в роки незалежної України – саме боротьбі із білокомірцевою злочинністю та кримінальною корупцією у вищих ешелонах влади, у тому числі з мафією у її українському варіанті. Моя біографія впродовж 25 років службової діяльності прозора і пряма як штик - без викрутасів у вигляді роботи в радянський час в компартійних структурах чи пересижування важких часів в якості юрисконсульта у народному господарстві чи бізнес-структурах або адвокатом з іншого боку барикади. Я пройшов шлях від рядового слідчого районної прокуратури в глухих лісах Житомирщини до керівника найзначнішого слідчого підрозділу держави – Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури. Будучи останні роки заступником Генерального прокурора, надалі заступником Голови Служби безпеки України я завжди залишався, перед усім, професійним слідчим. Почуваюсь таким і зараз. Не маю ні вілл на побережжі Середземного моря, ні офшорних фірм на Кіпрі чи шахт у Росії як дехто з екс-генпрокурорів. Злочинців бачу наскрізь, не зважаючи на займані ними посади та патетику в промовах, і не збираюсь схиляти перед ними голову.
- Хтось з представників Тимошенко звертався до Вас з проханням чи закрити справу, припинити розслідування, чи пізніше, з проханням не розповідати про обставини справи?
Ніхто і ніколи з представників Тимошенко не звертався до мене з кулуарними проханнями закрити її справи, припинити розслідування чи з проханнями не розповідати про обставини справи. Вони знають, до кого можна звертатись з такими пропозиціями, а до кого – ні. А на офіційні чи процесуальні заяви з вимогами про закриття справ чи припинення розслідувань я завжди реагував відповідно до вимог Закону. Звичайно, що лунали і погрози невдоволених як у ті роки, так і зараз – в основному, анонімного характеру, часто не прямі, а натяками.
- Вам доводилось зустрічатися з Тимошенко? Яке вона справила на Вас враження?
З Тимошенко мені довелося особисто зустрічатись лише один раз. Хоча її життя та діяльність, особливо тіньова, – з професійної необхідності мною вивчені досконально. Якогось особливого враження на мене вона ніколи справляла і не справляє. Чимось ще в ті роки вона мені нагадувала привокзальних "наперсників" початку 90-их років, які потім вирвались на оперативний простір в епоху дикого накопичення капіталів, але так і залишились по своїй ментальності "наперсниками".
- Загалом, коли проводилось розслідування справи ЄЕСУ чи вразили Вас масштаби виявлених порушень? Схеми які використовувались були стандартними на ті часи, чи були якісь новації?
Справді, коли проводилось розслідування справи ЄЕСУ, нас вразили масштаби цієї справи. Я розпочинав роботу слідчим ще у ті часи, коли у Радянському Союзі за хабар у вигляді пляшки коньяку та кілограму ковбаси можна було отримати 8-10 років в’язниці і це сприймалось суспільством як справедливе покарання за таке, з дозволу сказати, тяжке злодіяння. А тут – сотні мільйонів доларів, ціла кримінальна імперія, що охопила різні куточки світу, фінансові схеми, розроблені геніальними головами, для розплутування яких колишні радянські слідчі у своїй більшості тоді просто не були готові. Тим більше робить честь слідчим з особливо важливих справ Генеральної прокуратури тих часів те, що вони зуміли витягнути на світ божий цю тіньову імперію Лазаренка-Тимошенко і показати її співвітчизникам. На жаль, їх робота не була доведена до повного завершення.
- Щодо вбивства Щербаня… Ви говорили, що є докази її причетності і їх варто перевірити у встановленому законом порядку?
Щодо вбивства Щербаня… Питання сформульовано некоректно. Я говорив і говорю, що є докази причетності Тимошенко до грошей, якими оплачено вбивство Щербаня. І не стверджую, що є докази її причетності до вбивства Щербаня. Суть у тому, що, оскільки існують об’єктивні дані про причетність Тимошенко до цих грошей, слідству необхідно перевірити, що за цим стоїть – причетна вона до замовлення на вбивство Щербаня чи ні? Свідомо вона оплачувала вбивство чи ці проплати з її боку не пов’язані з вбивством? На це повинно дати відповідь слідство, яке зобов’язане об’єктивно розібратись у цих питаннях. Тільки після цього можна приймати якісь процесуальні рішення по суті цього питання – про причетність чи непричетність Тимошенко до вбивства Щербаня.
- Чому навіть у відставці, Ви не випускаєте зі свого поля зору справу Тимошенко?
Я би сказав точніше – справу Тимошенко-Лазаренко. Ці два прізвища неможливо відокремити одне від одного у тих діяннях, які були предметом розслідування в кінці 90-их – на початку 2000-их років.
Не випускаю до цього часу зі свого поля зору цю справу тому, що, по-перше, це – моя громадянська позиція.Адже справа незавершена до цього часу. Навколо неї протягом 10 років виникло стільки міфів, поширено стільки брехні, здійснено багатьма людьми стільки дурниць, у тому числі як помилково, так і цілком свідомо – з певними конкретними цілями, що звичайним громадянам вже неможливо самотужки розібратись, де правда, а де вигадки.
Історія колись об’єктивно раз і назавжди на підставі зібраних слідчими документів запише у своїх анналах, хто був хто у цій епопеї. Але ж правду треба знати і сьогодні. Від неї залежить, кому ми сьогодні будемо довіряти долю країни, хто буде визначати наше майбутнє. Це трагедія, якщо доля України перебуватиме в руках тих, хто не має на це морального права і своє справжнє обличчя приховує за завісою багаторічної брехні та обману людей.
По-друге, я відчуваю особисту відповідальність за долю цієї справи та за ті офіційні обвинувачення, які були висунуті державою – цілком обґрунтовано та справедливо - як Лазаренку, так і Тимошенко за часів керівництва мною до 2002 року розслідуванням цієї справи. Адже я не ховаюсь за плечима рядових слідчих, як це робить колишній Генпрокурор Святослав Піскун, який зараз заявляє, що рішення про закриття справ Тимошенко приймались самостійно його підлеглими і лише вони несуть за це відповідальність.
І, по-третє, моя послідовна впродовж багатьох років позиція по цій справі – це відповідь тим, хто у 2002 році, використовуючи підкилимні інтриги та нашіптування, спромігся усунути керівництво та професійне ядро слідчої групи по цій справі, що і призвело надалі до розвалу справи авантюристами в Генпрокуратурі у наступні роки. На жаль, цей підступний прийом не дозволив нам завершити справу Тимошенко ще до кінця 2002 року, як це було сплановано нашою слідчою групою. Не вистачило для цього лише кількох місяців. Наші підслідні у закулісних інтригах виявились спритнішими. Професійні слідчі класичної школи, до яких я відношу також і себе, не є майстрами кулуарних ігрищ. А авантюристи та демагоги, які взяли справу у свої руки, показали свою справжню суть у 2005 році, коли, як самі заявили, "піднялись з колін завдячуючи Тимошенко" і незаконно "поховали" її справу.
На Павла Лазаренка вийшли у справі про розкрадання грошей виділених на закупівлю худоби
- Ви сказали, що навколо ЄЕСУ за 10 року виникло багато міфів...Як насправді починалась справа ЄЕСУ?Справа починалась з двох окремих розслідувань. Перше – в січні 1997 року за фактом розкрадання державного майна у дніпропетровському радгоспі "Науковий", у якому слідство вийшло на фігуру прем’єр-міністра України Павла Лазаренка та його таємні банківські рахунки, а мова йшла про розкрадання 20 млн гривень виделених на закупівлю племінної рогатою худоби в Угорщині. Друге – на початку 1998 року КРУ здійснило перевірку у газовій галузі України та виявило значні збитки у державному бюджеті та АТ "Укргазпром", за фактом чого було розпочато окреме розслідування Генеральною прокуратурою України.
З цих двох кримінальних справ надалі і виросла так звана справа ЄЕСУ або справа Лазаренко-Тимошенко.
- Павло Лазаренко насправді отримував кошти за лобіювання інтересів корпорації ЄЕСУ?
Юлія Тимошенко очолювала корпорацію "Єдині енергетичні системи України", яка у газовій сфері України в середині 90-их років відігравала ключову роль. Інтереси ЄЕСУ лобіював Павло Лазаренко – спочатку перший віце-прем’єр, а потім прем’єр-міністр України. Були виявлені таємні банківські рахунки Лазаренка, на які надходили десятки мільйонів доларів з рахунків кіпрської компанії "Somolli Enterprises Limited", розпорядниками яких були сама Юлія Тимошенко, її чоловік Олександр та їх партнер по бізнесу Олександр Гравець.
Впродовж кількох років – до липня 2002 року мені, як керівникові Управління з розслідування особливо важливих справ, довелось організовувати та керувати розслідуванням всіх фактів, що торкались Лазаренка і Тимошенко. Слідчими ГПУ була виконана величезна робота. Її наслідком стали тисячі томів (понад 8 тис.) кримінальної справи про посадові та економічні зловживання, сотні банківських і фінансових документів, експертних висновків, актів документальних ревізій та податкових перевірок, документальних свідчень причетних та обізнаних осіб, зібраних в десятках країнах світу. Одночасно були розкриті вбивства народного депутата України Євгена Щербаня, відомого фінансиста Вадима Гетьмана, підготовка вбивств Олександра Волкова та Ігоря Бакая, встановлені та арештовані виконавці цих злочинів, яких вже засуджено. Ще в ті роки було викрито, хто робив замовлення на ці вбивства – проти замовника у 2000 році була порушена кримінальна справа, він оголошений у міжнародний розшук, за поданням ГПУ судом дано дозвіл на його затримання.
- Коли саме було порушено кримінальну справу проти Юлії Тимошенко?
5 січня 2001 року Генеральною прокуратурою України було порушено кримінальну справу відносно особисто Юлії Тимошенко за контрабанду російського природного газу, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах та посадовий підлог документів. В ході розслідування цієї справи у зв’язку з виявленням слідством нових фактів 12 та 21 лютого 2001 року ГПУ відносно Тимошенко порушено кримінальні справи за дачу хабарів Лазаренку за лобіювання ним інтересів корпорації ЄЕСУ, приховування валютної виручки та організацію приховування валютної виручки ЄЕСУ.
У 2001 році Тимошенко пред’явили офіційне обвинувачення, яке включало в себе і хабарі для Лазаренка – понад 86 мільйонів доларів за лобіювання інтересів корпорації ЄЕСУ, і контрабанду російського природного газу на суму понад 2 мільярди 250 мільйонів доларів за фіктивними документами, і приховання за кордоном валютної виручки корпорації ЄЕСУ - понад 180 мільйонів доларів, і ухилення від сплати податків з особистих доходів, і посадовий підлог документів.
- Коли і з чого, на Вашу думку, почалося співробітництво Тимошенко та Лазаренко?
Можна точно стверджувати, що вже з 1995 року "співробітництво" Тимошенко та Лазаренка розквітло буйним цвітом. З червня 1994 року по липень 1995 року Лазаренко був головою Дніпропетровської обласної ради, з липня по вересень 1995 року – головою Дніпропетровської обласної адміністрації. З вересня 1995 року по травень 1996 року – першим віце-прем’єр-міністром України, а з травня 1996 року по липень 1997 року – прем’єр-міністром України. Саме на 1995 рік, коли Лазаренко став одним з керівників Кабінету Міністрів України, припадає створення улюбленого дітища Юлії Тимошенко – вищезгаданої промислово-фінансової корпорації Єдині енергетичні системи України, скорочено – ЄЕСУ. Так, 20 листопада 1995 року кероване Тимошенко українсько-кіпрське товариство з обмеженою відповідальністю фірма "КУБ" перетворено в закрите акціонерне товариство ЄЕСУ. Сам Павло Лазаренко в інтерв’ю американській російськомовній газеті "Новое русское слово" у жовтні 1997 року проговорився: "...За мной стояла структура, равных которой на Украине нет – Единые энергетические системы…". За сприяння Лазаренка буквально за лічені дня новостворена структура стала найпотужнішою на газовому ринку України.
Так, ще на початковому етапі її існування Лазаренко, використовуючи своє службове становище, організував включення корпорації ЄЕСУ в число оптових імпортерів російського природного газу в Україну та сприяв укладенню ЄЕСУ контракту від 29 грудня 1995 року з РАТ "Газпром" про купівлю у 1996 році природного газу на суму 2 мільярди доларів, а також на державному рівні організував закріплення за корпорацією Дніпропетровської і Донецької областей, які споживали найбільші в Україні обсяги газу і виробляли найбільші об’єми ліквідної продукції. Він же шляхом звернення від імені Кабінету міністрів України до Міністерства оборони Росії допоміг корпорації ЄЕСУ в укладенні у 1996 році угод з Міноборони РФ, внаслідок яких вона отримала безоплатно від РАТ "Газпром" російський природний газ на суму 300 мільйонів доларів під зобов’язання майбутніх зустрічних поставок товарної продукції для російського Міністерства оборони на цю ж суму, тобто одержала безвідсотковий товарний кредит на суму 300 мільйонів доларів.
- Ключовою у переведенні коштів була кіпрська компанія Somolli Enterprises Limited, але ж вона була не єдиною?
Дійсно, ключовою у переведенні коштів на особисті рахунки Лазаренка була кіпрська компанія "Somolli Enterprises Limited", власниками та розпорядниками банківських рахунків якої були сама Юлія Тимошенко, її чоловік Олександр та їх партнер по бізнесу Олександр Гравець. Згідно офіційного обвинувачення Генпрокуратури початку 2000-их років з рахунків цієї кіпрської компанії на таємні банківські рахунки Павла Лазаренка перераховано понад 86 мільйонів доларів. Всього згідно майнового позову Департаменту юстиції США до Лазаренка про конфіскацію арештованих на його рахунках близько 280 млн. дол., який зараз розглядається у Федеральному окружному суді федерального округу Колумбія США, Лазаренко отримав понад 326 мільйонів доларів від компаній і окремих осіб, які вели господарську діяльність в Україні. У тому числі, крім 86 мільйонів доларів від зазначеної кіпрської компанії, - 13 мільйонів доларів від корпорації «ЄЕСУ» та близько 65 мільйонів доларів від британської компанії United Energy International Limited (UEIL), також підконтрольної Тимошенко.
Не слід забувати і про перерахування на рахунки Лазаренка 42 мільйонів доларів від ще однієї кіпрської компанії "L.I.T.A.T. Offshore, Limited". Адже компанія "Somolli Enterprises Limited" прямо на території України перепродавала металопродукцію комбіната «Криворіжсталь» компанії "L.I.T.A.T." або доручала їй продавати цю продукцію за межі України іншим покупцям. Надалі значна частина виручених за цю продукцію грошових коштів перераховувалась компанією "L.I.T.A.T." через офшорні фірми Петра Кириченка на особисті рахунки Павла Лазаренка у швейцарських банках. Ці величезні суми перераховувались, що очевидно, за лобіювання Лазаренком інтересів корпорації ЄЕСУ.
Піскун підвівся з колін завдяки Тимошенко?
- Чому представники американської Феміди зацікавилися обставинами справи Тимошенко?Розслідуючи діяльність Павла Лазаренка, представники американської Феміди, звичайно ж, вийшли і на вищевказані грошові потоки від контрольованих Юлією Тимошенко комерційних структур як вітчизняних, так і закордонних. А тому Тимошенко фігурує в американських матеріалах як спільниця Павла Лазаренка, зокрема у пунктах 9 та 36 тексту уже згаданого чинного і на сьогоднішній день майнового позову Департаменту юстиції США до Павла Лазаренка про конфіскацію арештованих коштів.
- Чому проти неї не порушили справи в США?
Справді, кримінальна справа особисто проти неї, на відміну від Павла Лазаренка, у США американськими правоохоронцями не була порушена. Чому? А тому, що вона, знову ж таки на відміну від Лазаренка, не мала та не контролювала банківські рахунки у Сполучених Штатах і не використовувала їх у США для відмивання коштів та не вчиняла злочинів проти американської держави. Тому з точки зору американських прокурорів вона розглядалась як співучасник, якому не пред’явлено обвинувачення – є такий статус згідно американського законодавства. Її дії не підлягали юрисдикції США.
- Якщо поглянути в комплексі на всі відомі вам справи порушені проти Тимошенко та рішення і постанови про їх закриття, то які з цих рішень є правомірними та законними?
Якщо поглянути в комплексі на справи, порушені проти Тимошенко у зв’язку з її діяльністю 90-их років, та на рішення про їх подальше закриття, то, на мою думку, постанови від 21 та 28 січня 2005 року за підписами тодішнього Генерального прокурора Святослава Піскуна та його підлеглих про їх закриття є незаконними. За виключенням цілком правильного закриття лише однієї сумнозвісної справи, яка, вибачте за запозичення з відомого сюжету, але точнішого терміну не існує – "дебільно" і без всякої на те підстави була порушена раніше у 2002 році тією ж авантюрною компанією Піскуна стосовно Тимошенко про заволодіння (тобто викрадення) нею коштами в особливо великих розмірах на загальну суму 2 мільярди 271 мільйон доларів США (!), отриманими від реалізації споживачам України природного газу. Я юрист і при всій антипатії до тіньової діяльності Тимошенко у мене завжди викликав огиду і несприйняття примітивний авантюризм Піскуна як у його "допомаранчевій" іпостасі, так і після його підведення "з колін завдяки Тимошенко" (його власний вислів). За такі речі треба відповідати.
- Ви припускаєте, що на Святослава Піскуна чинився тиск?
Ні, не може бути і мови про якийсь тиск на Генпрокурора Піскуна. Тиск може чинитись лише на тих, хто опирається тиску. Знаючи Святослава Михайловича особисто, я впевнений, що ніякого тиску не було – рішення про закриття кримінальних справ проти Тимошенко у січні 2005 року приймалось ним абсолютно вільно, виходячи з політичної та кар’єрної кон’юнктури – задля збереження генпрокурорського крісла та щоб догодити лідерам політичних сил, у тому числі Тимошенко, які прийшли у 2005 році до влади в Україні і від яких стало залежним його кар’єрне майбуття. Це аж ніяк не можна назвати тиском. Скоріше, як у Проні Прокопівни, "бариня лягли і просють".
- Чи відомо Вам, що сталося з усіма зібраними у справі Тимошенко матеріалами? Чи правда, що матеріалів було зібрано на кілька тисяч томів?
Вони знаходяться в Генеральній прокуратурі або частково передані із ГПУ в інші відомства – СБУ, податкову міліцію за тими фактами, які стали предметом поновлених чи нових розслідувань цими відомствами у 2011 році. Дійсно, матеріалів було зібрано на кілька тисяч томів. Якщо говорити про спільні матеріали справи Лазаренко-Тимошенко, а вона в наш час була однією, об’єднаною в одне провадження справою, то її обсяг складав близько 8 тисяч томів. Такий значний обсяг – за рахунок документів економічного змісту, наприклад митної документації, бухгалтерських, податкових та банківських документів тощо. Адже розслідувались численні економічні операції, зокрема на газовому ринку, у сфері експорту металопродукції та іншої продукції українських виробників за кілька років.
Слідчим ГПУ не дали завершити роботу у справі Лазаренка-Тимошенко
- Як Ви ставитись до заяв, що справи проти Тимошенко політично вмотивовані, а за Вами особисто стоять олігархи та мафія?Як людина, яка стояла у витоків справ Тимошенко щодо її діяльності у 90-і роки, стверджую, що ці справи абсолютно не є політично вмотивованими і були наслідком нормальної реакції правоохоронної системи держави на ті порушення закону, які мали ознаки кримінально караних діянь. Порушувались вони Генеральним прокурором, мною як заступником Генпрокурора та слідчими ГПУ. Я особисто не маю ніякої причетності до злочинних олігархів та мафії – про це свідчить все моє життя, присвячене боротьбі із злочинцями, а в роки незалежної України – саме боротьбі із білокомірцевою злочинністю та кримінальною корупцією у вищих ешелонах влади, у тому числі з мафією у її українському варіанті. Моя біографія впродовж 25 років службової діяльності прозора і пряма як штик - без викрутасів у вигляді роботи в радянський час в компартійних структурах чи пересижування важких часів в якості юрисконсульта у народному господарстві чи бізнес-структурах або адвокатом з іншого боку барикади. Я пройшов шлях від рядового слідчого районної прокуратури в глухих лісах Житомирщини до керівника найзначнішого слідчого підрозділу держави – Управління з розслідування особливо важливих справ Генеральної прокуратури. Будучи останні роки заступником Генерального прокурора, надалі заступником Голови Служби безпеки України я завжди залишався, перед усім, професійним слідчим. Почуваюсь таким і зараз. Не маю ні вілл на побережжі Середземного моря, ні офшорних фірм на Кіпрі чи шахт у Росії як дехто з екс-генпрокурорів. Злочинців бачу наскрізь, не зважаючи на займані ними посади та патетику в промовах, і не збираюсь схиляти перед ними голову.
- Хтось з представників Тимошенко звертався до Вас з проханням чи закрити справу, припинити розслідування, чи пізніше, з проханням не розповідати про обставини справи?
Ніхто і ніколи з представників Тимошенко не звертався до мене з кулуарними проханнями закрити її справи, припинити розслідування чи з проханнями не розповідати про обставини справи. Вони знають, до кого можна звертатись з такими пропозиціями, а до кого – ні. А на офіційні чи процесуальні заяви з вимогами про закриття справ чи припинення розслідувань я завжди реагував відповідно до вимог Закону. Звичайно, що лунали і погрози невдоволених як у ті роки, так і зараз – в основному, анонімного характеру, часто не прямі, а натяками.
- Вам доводилось зустрічатися з Тимошенко? Яке вона справила на Вас враження?
З Тимошенко мені довелося особисто зустрічатись лише один раз. Хоча її життя та діяльність, особливо тіньова, – з професійної необхідності мною вивчені досконально. Якогось особливого враження на мене вона ніколи справляла і не справляє. Чимось ще в ті роки вона мені нагадувала привокзальних "наперсників" початку 90-их років, які потім вирвались на оперативний простір в епоху дикого накопичення капіталів, але так і залишились по своїй ментальності "наперсниками".
- Загалом, коли проводилось розслідування справи ЄЕСУ чи вразили Вас масштаби виявлених порушень? Схеми які використовувались були стандартними на ті часи, чи були якісь новації?
Справді, коли проводилось розслідування справи ЄЕСУ, нас вразили масштаби цієї справи. Я розпочинав роботу слідчим ще у ті часи, коли у Радянському Союзі за хабар у вигляді пляшки коньяку та кілограму ковбаси можна було отримати 8-10 років в’язниці і це сприймалось суспільством як справедливе покарання за таке, з дозволу сказати, тяжке злодіяння. А тут – сотні мільйонів доларів, ціла кримінальна імперія, що охопила різні куточки світу, фінансові схеми, розроблені геніальними головами, для розплутування яких колишні радянські слідчі у своїй більшості тоді просто не були готові. Тим більше робить честь слідчим з особливо важливих справ Генеральної прокуратури тих часів те, що вони зуміли витягнути на світ божий цю тіньову імперію Лазаренка-Тимошенко і показати її співвітчизникам. На жаль, їх робота не була доведена до повного завершення.
- Щодо вбивства Щербаня… Ви говорили, що є докази її причетності і їх варто перевірити у встановленому законом порядку?
Щодо вбивства Щербаня… Питання сформульовано некоректно. Я говорив і говорю, що є докази причетності Тимошенко до грошей, якими оплачено вбивство Щербаня. І не стверджую, що є докази її причетності до вбивства Щербаня. Суть у тому, що, оскільки існують об’єктивні дані про причетність Тимошенко до цих грошей, слідству необхідно перевірити, що за цим стоїть – причетна вона до замовлення на вбивство Щербаня чи ні? Свідомо вона оплачувала вбивство чи ці проплати з її боку не пов’язані з вбивством? На це повинно дати відповідь слідство, яке зобов’язане об’єктивно розібратись у цих питаннях. Тільки після цього можна приймати якісь процесуальні рішення по суті цього питання – про причетність чи непричетність Тимошенко до вбивства Щербаня.
Джерело: УНН
No comments:
Post a Comment